Як дрібниця впливає на звільнення від відповідальності?
Недотримання вимог екологічного законодавства під час розміщення та зберігання побутових відходів є приводом та підставою для належного реагування Державною екологічною інспекцією.
Незважаючи на «активність» контролюючого органу в останні роки з формуванням успішної практики по винесенню санкцій до винуватців, вмілі порушники продовжують знаходити способи, які допомагають їм уникнути відповідальності.
Окрім популярних підходів, які на практиці використовуються для звільнення порушників від адміністративної відповідальності, типу твердження останніх про відсутність підпису у протоколі та без зазначення інспектором про це у акті, не здійснено інспектором відбору проб, опису географічних координат порушення без взаємозв’язку із місцем вчинення діянь тощо, порушники все частіше вдаються до «хитрих» методів боротьби з державними екологічними інспекторами.
Одним із таких способів є прагнення «оминути» застосування нормативного акту, який вказано державним інспектором в акті про порушення.
Для прикладу, не всі міські звалища твердих побутових відходів (далі – ТПВ), які створювалися у радянські часи і функціонують на сьогодні мають проект, інженерне забезпечення, устаткування, механізми, тому у зв’язку із цим не визнаються законодавством як «полігони».
Джерелом регулювання питань, які пов’язані з функціонуванням звалищ є Наказ Міністерства будівництва, архітектури і житлово-комунального господарства України від 10.01.2006 року за № 5 «Рекомендації з удосконалення експлуатації діючих полігонів та звалищ твердих побутових відходів».
Мета прийняття Рекомендацій пояснювалась Міністерством для удосконалення експлуатації звалищ твердих побутових відходів (ТПВ), незалежно від їх підпорядкованості, які не мають проектів, роботи на яких виконуються з порушенням технології захоронення ТПВ, а персонал не забезпечений необхідними санітарно- гігієнічними умовами.
Не дивлячись на те, що Наказ № 5 прийнятий під найменуванням «Рекомендації», він визнається судами як підзаконний нормативний акт.
Якщо уважно ознайомитись із Рекомендаціями, то можна помітити, що в тексті Наказу № 5 вживається словосполучення «полігон (звалище)», тобто Міністерство на час розробки даних Рекомендацій вважало, що між полігоном та звалищем можна «юридично поставити знак дорівнює» або ці слова є синонімами.
Однак судова практика розмежовує поняття «звалище» та «полігон». І цією «відмінністю» є той самий відсутній на звалищах проект, інженерне забезпечення устаткування, механізми.
Такі висновки суди роблять з огляду на застосування Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства № 435 від 01.12.2010 «Правила експлуатації полігонів побутових відходів».
За положеннями цих Правил активні полігони або ті, які вводяться в експлуатацію повинні мати перелік документів, який мають, приміром, об’єкти будівництва, адже у Правилах наявне посилання на Постанову Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 «Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів».
Проте, не зазначення державним екологічним інспектором у акті про порушення вказівки або на Правила експлуатації полігонів, або на Рекомендації, або зазначення Рекомендацій замість Правил, чи навпаки Правил замість Рекомендацій дають реальні шанси уникнути порушнику відповідальності.
Помилка у виборі нормативного акту коштує надто дорого. Немає різниці, у якому місці було виявлено порушення чи то на звалищі, чи то на полігоні твердих побутових відходів, порушення завжди буде «порушенням».