Коефіцієнти "зеленого тарифу" чи фокус від НКРЄ КП?
Власникам введених у експлуатацію електричних станцій, пускових комплексів або генеруючих установок Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та житлово-комунальних послуг (далі – НКРЄ КП) встановлює «зелений тариф».
За правилами статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» зелений тариф розраховується для кожного виробника відновлювальних джерел енергії (ВДЕ) окремо, беручи до уваги:
- вид генерації;
- межі потужності обладнання;
- рівень роздрібного тарифу для споживачів за класами напруги;
- рік введення у експлуатацію черг (ліній) електроcтанцій або інших енергоустановок виробників;
- цифрові позначення коефіцієнтів «зеленого тарифу» за структурованою шкалою статті 9 Закону України «Про альтернативні джерела енергії».
Коефіцієнти «зеленого тарифу» обираються НКРЄ КП в залежності від потужності енергогенеруючого об’єкту за категорією установки та розміром кіловат енергії у певних діапазонах потужності.
Крім того, не менш важливою обставиною є рік введення обладнання у експлуатацію.
Застосування Регулятором до виробника зеленої енергії того чи іншого коефіцієнту означає встановити останньому розмір плати за енергію, по якій виробник буде продавати її споживачам.
В умовах енергокризи тема «коефіцієнтів» набуває спекулятивного характеру, оскільки від встановлення тих чи інших коефіцієнтів при затвердженні зелених тарифів можуть бути зловживання.
У практиці відомі приклади, коли Регулятор двозначно тлумачив норму Закону України «Про альтернативні джерела енергії» і у такий спосіб понижував коефіцієнти для деяких виробників ВДЕ.
Пропоную розглянути наступну ситуацію.
Стаття 9 вищезгаданого закону вказує, що коефіцієнт 1,89 застосовується для виробників, які використовують енергію вітру за допомогою вітроелектростанції, вітроустановки якої мали потужність від 2000 кВт і більше, водночас, як інша норма цієї статті вказувала на те, що має застосуватися коефіцієнт 1,69.
Різницею, яка існує між коефіцієнтом 1,89 та коефіцієнтом 1,69 законодавець вказав на те, що у другому випадку для виробників вітроелектростанцій існує додатковий діапазон від 600 кВт, але за умови, що потужність не більше тих самих 2000 кВт.
Тобто, залишається незрозумілим як при встановленні коефіцієнтів Регулятору застосовувати словосполучення «від 2000 кВТ і більше» та «не більше 2000 кВТ».
Відповідь на це питання знайшло ТОВ «Біоенергопродукт», звернувшись до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, у висновку якого зазначено, що вислів «від 600 кВт, але не більше 2000 кВт», вжитий в статті 9-1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії", означає крайню кількісну верхню (найбільшу) межу 2000 кВт, тобто показник 2000 кВт; вислів «від 2000 кВт та більше» означає крайню кількісну нижню (найменшу) межу 2000 кВт, тобто показник 2000 кВт. (справа № 500/4190/20 від 20.04.2021).