Витрати на заповнення теплового носія чи обрахунок боргу?
Незважаючи на те, що Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, які затверджені Наказом Міністерства палива та енергетики України № 71 від 14.02.2007 непередбачені складові витрат на заповнення теплового носія у теплових мереж, деякі теплокомуненерго або ТЕЦ не втрачають надію на стягнення заборгованості з непобутових споживачів.
І у окремих випадках це їм вдається зробити на рівні судів першої інстанції.
Для прикладу, у розрахунку витрат теплової енергії, яка обчислена у грошовій сумі, виконавці послуг зазначають температуру мережевої води, а також її вплив на об’єм і ємність теплових мереж, у яких відбуваються втрати.
Крім того, розрахунок витрат теплової енергії виконавці послуг до суду супроводжують:
- копією місячних звітів відпуску тепла у гарячій воді;
- копію відомостей по параметрах центрального теплового пункту;
- копією реєстрів та паспортів теплових мереж;
- актами, у яких є відмітка про те, що теплове навантаження у централізовану систему опалення відбулося, а запірна арматура у теплових камерах відкрилася.
Зважаючи на те, що вищезазначені суб’єкти господарювання працюють за затвердженими тарифами, то витрати на теплову енергію вони обчислюють шляхом додавання по складових вартості теплової енергії у виробництві, транспортуванні та постачанні теплової енергії. Бувають випадки, коли виконавці послуги у калькуляції витрат для формування боргу беруть коефіцієнти тарифу без урахування ПДВ.
У такий спосіб народжується до стягнення певна сума коштів.
Завдячуючи тому, що виконавці послуг називають витрати на заповнення теплового носія «збитками», то певною мірою це дає шанс «боржнику» на перемогу у суді апеляційної інстанції, оскільки у збитках теплокомуненерго або ТЕЦ зобов’язано довести «протиправність» дій споживача, що теоретично зробити неможливо.
Інша справа, коли у позові мова йде виключно про борг і виконавець послуги з теплопостачання називає його «боргом». Тому, у таких випадках значно важче доводити споживачу протилежне.
Проте, за великим бажанням розрахунок витрат на заповнення теплового носія можна перевірити, скориставшись методичним посібником для інженерно-технічних працівників «Наладка водяних систем централізованого теплопостачання», яка рекомендована Головним технічним управлінням Міненерго СССР.
У рекомендаціях Міненерго СССР витрати на підігрів теплоносія у теплових мережах обчислюють за спеціальними формулами.
Застарілість даного методичного посібника не є перепоною для цитувань суддями його положень у своїх рішеннях.
Альтернативним варіантом є перевірка заповнення теплового носія з урахуванням норми витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд. Головне – це впевнитись у чинності національного стандарту, ДСТУ або ГОСТу на предмет його нормативної дії.
Однак, найпростішим способом себе захистити від позову теплокомуненерго або ТЕЦ, не вдаючись до технічних деталей, це є посилання на п. 6.3.18 Правил технічної експлуатації теплових установок та мереж, відповідно до яких заповнення теплових мереж тепловим носієм є частиною системи циркуляції, прогріву та пуску водяних теплових мереж.