Про альтернативну енергетику без альтернативи

Виробники альтернативної енергії, особливо виробники сонячної генерації (сонячні електростанції), переважно отримують електричну енергію через лінії великих промислових об’єктів, які є власниками мереж та які технічно можуть забезпечити транспортування електрики до сонячної підстанції.

Обсяги електричної енергії передаються на підставі договору купівлі-продажу або договору постачання енергії, положення яких допускають відхилення від стандартних умов постачання електрики певного рівня дозволеної потужності за класами напруги.

Водночас для одержання електричної енергії на «зеленого виробника» покладається (покладалося) зобов’язання щодо своєчасної сплати вартості передачі електричної енергії та зобов’язання щодо додержання режиму споживання електричної енергії.

Технічна складова опису транспортування електрики відображалася у додатках до договору (наприклад, «Однолінійна схема живлення») з рядками про дозволену потужність електроустановки.

Порядок припинення та обмеження постачання електричної енергії виробникам-альтернативщикам «виписувався» власником електричних мереж із попередніх правил користування електричної енергією та електроустановками, які діяли на час укладення договору.

Здебільшого договори, які були укладені до 2017-2018 року, передбачали 2 види припинення електропостачання, а саме без попереджень cпоживача та із повідомленням.

До припинення електропостачання без попереджень колишнє законодавство називало:

1. аварійні ситуації;
2. споживання електричної енергії після закінчення дії договору;
3. приєднання споживачем струмоприймачів або електроустановок (зокрема й третіх осіб) до мереж власника поза розрахунковим засобом обліку;
4. внесення споживачем змін у схеми обліку електричної енергії.

Підставами для припинення постачання електричної енергії «із повідомленням» вважалися:

1. недопущення споживачем уповноважених органів державної влади до огляду електроустановок та вузлів обліку;
2. не призначення споживачем відповідальної особи для обслуговування електроустановок;
3. зниження показників якості електричної енергії з вини споживача.

Законодавство у сфері ринку електричної енергії зазнало змін, однак не всі виробники альтернативної енергії із власниками електричних мереж переуклали договори у редакціях до правил та типових форм договорів, які затверджувалися Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та житлово-комунальних послуг (НКРЄ КП).

Причин, чому не переукладалися договори із виробниками альтернативної енергії, є багато.

Проте, коренем такої проблеми, на моє переконання, є господарські спори із власниками електричних мереж, що значно послаблює право «зелених виробників» на одержання електричної енергії.

Іноді власники мереж, користуючись власною технічною перевагою над виробниками альтернативної енергії, прагнули «впливати» на них шляхом припинення електропостачання на їх підстанції.

Внаслідок вищезазначених дій власника(ів) мереж зупиняється постачання та розподіл електричної енергії, чим блокується господарська діяльність підстанції.

Для запобігання судових позовів зі сторони виробників альтернативної енергії та мінімізації негативних наслідків власники електричних мереж застосовують такий алгоритм дій (тактику) по відношенню до виробників:

1. звертаються із листом, у якому власник мереж пояснює, що підстанція буде відключена у зв’язку із ремонтом;
2. виробника-альтернативщика буде переведено на резервну систему живлення.

Як свідчить судова практика, «зеленим виробникам» дуже складно довести обставини про те, чи ремонт лінії електропередач потрібен власнику мережі або якою мірою зауваження та приписи інспекторів Держенергонагляду стосуються живлення для підстанції.

Незважаючи на те, що виробнику альтернативної енергії гарантовано безперешкодне право доступу до електромережі визначеної потужності, проте реалізація такого права є далекою від ідеалу.