Інвестиційна угода чи безпрецедентне здирництво?
Розвиток енергоефективних заходів неможливий без реалізації проектів з альтернативної енергетики на місцях.
Старт проекту зазвичай надають міські та сільські голови (селищні, голови ОТГ), підписуючи з енергетичними компаніями документи про наміри, до яких відносять меморандуми про взаєморозуміння або протоколи про співпрацю.
За загальним правилом, попередні домовленості, незважаючи на форму їх вираження, за участю голови населеного пункту та інвестора (його представником) позбавлені юридичної сили, оскільки вони виступають дороговказами тільки при взаємному співробітництві на майбутнє.
Разом з тим, слід уважно ставитися до подібних «формальних декларацій», оскільки вони можуть тягти за собою реальні фінансові наслідки та нести для компанії зайві витрати.
Насамперед, це стосується фінансових зобов’язань щодо грошової підтримки органів місцевого самоврядування. Загалом проект реалізації по впровадженню (наприклад, інженерної когенераційної уcтановки з виробництва електричної енергії та збору біогазу з полігонів або звалищ твердих побутових відходів) може включати:
- разовий або щоквартальний переказ коштів на рахунок громади з метою соціально-економічного розвитку території;
- з дати підписання угоди (пакту, меморандуму, протоколу) внесення першого платежу у вигляді авансу;
- розрахунок по залишках коштів з початку вводу в експлуатацію об’єкта чи запуску його в мережу електричної енергії.
Звісно, успіх проекту з альтернативної енергетики залежить від стабільності надходжень коштів до компанії, сприятливої обстановки в державі, відсутністю форс-мажорних умов.
В силу пандемічних заборон та обмежень, інвестор може тимчасово призупинити фінансування задля акумуляції коштів.
Користуючись «щедрістю» від інвестора, окремі міські та сільські (селищні, ОТГ) голови, як не дивно, прагнуть одержати гроші, звертаючись до господарських судів із вимогами стягнути кошти з інвестора.
На перший погляд, позови від голови територіальної громади щодо недотримання інвестором умов меморандуму є юридично нікчемними, однак суди (зокрема установи апеляційної інстанції) дотримуються протилежної думки:
- меморандуми визнають договорами з соціально-економічної співпраці;
- умови меморандуму (договору про співпрацю є обов’язковими до виконання) протягом визначеного у ньому строку;
- зміна умов меморандуму має здійснюватися у тому порядку, що й підписання програмного документу;
- меморандум затверджений рішенням сесії у порядку регламенту ради, що вкотре підтверджує «серйозність намірів», бо вчинено угоду за доручення громади;
- сільський (міський) голова до позову долучив розрахунок;
- зустрічні зобов’язання є господарськими зобов’язаннями, за порушення яких сторони мають нести господарсько-правову відповідальність.
Апеляція тільки частково змінює рішення судів першої інстанції. Мотивами цього є те, що:
- cоціальний внесок не можна стягнути, бо він носить добровільний характер;
- до окремих пунктів договору про співпрацю можна застосувати положення Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації»;
- факт визнання або заперечення заборгованості інвестором не має ніякого значення.
Тобто, інвесторам при плануванні проекту варто прогнозувати можливість виникнення вищеописаної ситуації задля уникнення неприємностей.