Набувальна давність на трансформаторні підстанції

Оптимізація витрат акціонерних товариств на обслуговування електромереж змушує останніх шукати способи, які б дозволили «повернути у власність» трансформаторні підстанції, котрі належали колишнім ВАТ обленерго. 

Одним із таких способів є отримання у власність трансформаторні підстанції за допомогою інституту набувальної давності. 

Якщо коротко пояснити у чому полягає особливість даного інституту, то набувальна давність – це: 

1. вид власності, право на річ, у якому є першим; 
2. відкритість володінням майном є безперервним протягом 10 років; 
3. має місце добросовісне заволодіння чужим майном; 
4. відсутня заборона або обмеження на набуття у власність зі сторони закону; 
5. майно невилучене з обороту; 
6. набуття такого виду власності забезпечується у судовому порядку. 

Характерною ознакою набувальної давності є те, що: 

1. володілець знає або впевнений у тому, що у нього немає конкурентів (претендентів) на майно; 
2. з боку володільця відсутня неправомірність у питаннях про набуття власності; 
3. у володільця є документи, які, теоретично, дають йому право на його набуття у майбутньому; 
4. володілець вже достатньо часу піклується про майно; 
5. ніхто не ставить під сумнів та не заперечує володільцю майна скористатися інститутом набувальної давності. 

Судове тлумачення, окрім ознак ст. 344 Цивільного кодексу України, доповнило інститут «набувальної давності» такими ознаками як «фактична чесність» та «добросовісне заволодіння майном». 

Як інститут набувальної давності працює на практиці? 

Енергокомпанія звертається до суду з вимогою визнати право власності на трансформаторну підстанцію. 

До позову компанія додає документи, які засвідчують про те, що: 

1. ремонти підстанції проводяться регулярно, відмітки про які можна дізнатися з паспорту об’єкта; 
2. періодично здійснюються монтажі обліку; 
3. складаються іспити на устаткування підвищеної напруги; 
4. проведена зміна опори контура заземлення; 
5. ніхто з комунальників не брав собі станцію на баланс. 

На перший погляд, позов юридично вмотивований, а відповідачі та треті особи «не ведуть спротив». 

Тому у таких умовах нічого не заважає виграти суд, однак суди перевіряють ознаку «добросовісності набуття майна» через з’ясування дати введення у експлуатацію трансформаторної підстанції, дослідження періоду відкритого користування майном та обставини обізнаності про правомірність заволодіння. 

На переконання господарських судів «рік введення об’єкта в експлуатацію дозволяє з’ясувати відлік про початок перебігу набувальної давності», «у позивача відсутні докази, які стверджували про умови для відкритого володіння майном» або «відсутність у паспорті змін, які б засвідчили приналежність до певного власника підстанції», або у паспорті «відсутня примітка про будівельників підстанції», або «вчинення експлуатаційних витрат не доводять добросовісність заволодіння майном». 

Тобто, суди досліджують переважно: 

1. обставини набуття права власності; 
2. дату запуску об’єкта в експлуатацію; 
3. історію власників підстанції; 
4. будівельно-дозвільні документи; 
5. умови опіки над майном.