Комунальний Лоєр

Знаходження електричного щитка у приміщенні ОСББ створює для власників офісів у багатоквартирному будинку проблеми щодо отримання погодження на підключення до автономного електропостачання.  Нерідко конфлікти з приводу комунальних платежів загострюють протистояння бізнесу та ОСББ. Якщо питання заборгованості можна вирішити шляхом проведення переговорів або з допомогою претензійного порядку, то наступне перебування суб’єкта господарювання у будинку потребуватиме одержання не одного дозволу від ОСББ.  Тому у прагненні підключити «електричну автономію» до офісу у вхід ідуть всі доступні засоби. 

Процес під’єднання до міських мереж водопостачання та водовідведення складається з таких етапів:  укладення договору на одержання технічних умов;  узгодження меж землекористування;  cплата дольової частки на розвиток водопровідно-каналізаційного господарства;  отримання акту на врізку у мережу;  погодження проекту водомірного вузла;  отримання паспорта водного господарства.  Із прийняттям Правил користування системи централізованого комунального господарства та водовідведення в населених пунктах, які затверджені Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року оформлення порядку приєднання зазнало змін в частині «документального» доступу, однак технічна складова приєднання все ще зберігає описані вище етапи. 

Стаття 150 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність для осіб за порушення правил:  користування жилим приміщенням;  утримання місць загального користування;  користування ліфтами, прибудинковими територіями;  псування інженерного обладнання;  перепланування несучих стін та псування майна будинку;  правил, які визначені іншими Постановами Кабінету Міністрів України та правилами, які розроблені профільним міністерством у галузі житлово-комунального господарства. 

Несвоєчасний розрахунок за договорами тягне за собою появу судових баталій, а у випадку добровільного невиконання боржником рішення суду, примусове виконання на рівні виконавчого провадження.  В описаному вище здається в се просто, однак на практиці від стадії примусового виконання можливо повернутися до безперспективного «судового розгляду», зробивши невеликі кроки для цього.

Задля уникнення простою енергетичні компанії, як постачальники комплектуючих деталей, укладають договори з їхніми контрагентами на умовах 100 % попередньої оплати замовлених деталей протягом обмеженого періоду часу.  Щоб у Держаудитслужби та її територіальних органів не виникало запитань до енергетичної компанії, у частині як саме вона обирала замовників, то комерційні держпідприємства, що діють на енергетичному ринку проводять моніторинг цінових пропозицій та беруть участь в аукціонах (тендерах) по закупівлі товарів, робіт та послуг на платформі «Прозорро» або на будь-якому іншому «електронному майданчику».

Комунальні теплоенерго, прагнучи здешевити вартість облаштування індивідуального теплового пункту, замість окремого спеціального приміщення біля будинку розміщують теплове обладнання у підвалах багатоповерхівок.  «Начинка» індивідуального теплового пункту здебільшого складається з електроприладів, а саме електроприводів, коробки щитової, електромеханічних клапанів тощо.  Через підвальні приміщення проходять внутрішньобудинкові мережі, тому цілком ймовірно, що пориви, які трапляються у мережах багатоповерхівки можуть пошкодити обладнання, яке там знаходиться. 

Оптимізація витрат акціонерних товариств на обслуговування електромереж змушує останніх шукати способи, які б дозволили «повернути у власність» трансформаторні підстанції, котрі належали колишнім ВАТ обленерго.  Одним із таких способів є отримання у власність трансформаторні підстанції за допомогою інституту набувальної давності. 

У радянську добу трудові колективи підприємств, зокрема енергетичних, були основною рушійною силою, яка впливала на процеси управління та виробничої діяльності.  В часи незалежності трудові колективи підприємств внаслідок корпоратизації підприємств мали змогу отримати право на акції для одержання дивідендів від них у майбутньому. Проте, не всі підприємства «пережили» першу корпоративну реформу і багато акціонерів стали «паперовими акціонерами»

Підприємства з видобування та переробки сирої нафти і газу, з транспортування та постачання нафтопродуктів постійно перебувають під пильним оком Міністерства енергетики України.  Через неефективний менеджмент компаній, а також в умовах накопичення заборгованості, несплачених до держави дивідендів, відсутність розрахунків перед замовниками та підрядниками Міністерство енергетики (а точніше його попередник) задля збереження майна реорганізує такі підприємства в одне шляхом проведення процедури злиття 2ох або більше компаній. 

Деякі житлово-будівельні кооперативи (далі – ЖБК), прагнучи до здешевлення вартості житлово-комунальних послуг, точки розбору води у багатоквартирному будинку оснащуються вузлами комерційного обліку. Для цього ЖБК укладають з водоканалами договори на послуги з питного водопостачання або з обслуговування каналізації.  Втім підігрів холодної води у таких будинках ЖБК забезпечує бойлер, який знаходиться на його балансі. Для мешканців будинку ЖБК бойлер виступає «виробником гарячої води». 

Вугільні шахти та вугледобувні підприємства користуються послугами перевезення вугілля залізничним видом транспорту.  Оскільки вугледобувні компанії належать до групи компаній певного бенефіціарного власника, останній створює умови, щоб вугілля безперешкодно потрапляло з одного підприємства до іншого як в комерційний цілях, так і з технологічною метою для виробничих потреб. 

Зусилля Антимонопольного комітету України, спрямовані на утвердження вільної конкуренції та недопущення монополізації ринків у галузі енергетики.  Для запобігання порушенню інтересів суб’єктів господарювання або споживачів Антимонопольний комітет України досліджує товарні ринки з допомогою Методики визначення монопольного (домінуючого) становища на ринку, яка затверджена Розпорядженням самого Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49.  Яка б не була досконалою, з юридичної точки зору, Методика визначення монопольного становища на ринку, «колишні монополісти» змогли юридично пристосуватися до неї.

Суб’єкти господарювання, які зливають стоки у міську каналізаційну систему зобов’язані укладати договір на абонентське обслуговування з водопостачання з місцевим водоканалом.  Суть даного договору полягає у тому, що підприємці сплачують за водовідведення згідно тарифів, а місцевий водоканал гарантує для підприємців доступ до питної води та облік приймаючих стічних вод до міської мережі.  Втім, окрім договірних домовленостей як підприємці, так і водоканал мають дотримуватися екологічного законодавства та не допускати потрапляння у каналізаційну мережу гранично-допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

У 1990 – 2000 роках Міністерство з питань паливно-енергетичного комплексу (Мінпаливоенерго, Міненерго) передавало у власність обласних енергопостачальних організацій трансформаторні підстанції, які розташовувалися на технічних поверхах виробничих будівель неподалік багатоквартирних будинків. 

По завершенню кожного року управлінські компанії, функцією яких є надання послуг з утримання багатоквартирних будинків та прибудинкових територій презентують на зборах мешканців будинку «оновлений кошторис» витрат на обслуговування будинку на наступний рік.

Припинення водопостачання може виникнути з різних причин і не завжди з вини водоканалу (типу крадіжка вентилю або самотужки поставлена заглушка тощо).  Проте громадяни та бізнес поверхово розуміють «межі юридичної відповідальності» водоканалу. 

В українських містах теплові мережі прокладені переважно замкненою системою.  Що собою складає замкнена система?  Суть даної системи полягає у тому, що теплоносій відпущений джерелом постачання та має водночас зворотній хід до теплових мережах внаслідок його підігріву подавальним трубопроводом. 

Поширеним явищем з боку водоканалів є їх відмова у наданні технічних умов на приєднання до водопровідних мереж суб’єктів господарювання.  Здебільшого відмови водоканалів «відносно» легко оспорюються у судах. Однак, вмілі «комунальники» на гіркому досвіді теж навчаються і стають винахідливішими та ініціативнішими. 

Розвиток комп’ютерних технологій та засобів зв’язку сприяли появі спрощеного підходу суб’єктів господарювання до питань, які пов’язані з укладенням договору.  Відмова від «класичних формулярів» підпису та печатки керівника суб’єкта господарювання поступово трансформувалася у обмін листами, факсограмами, телефонограмами, телетайпами. Бізнес давно усвідомив, що зміст має перевагу над формою. Головне, щоб «домовленість» на постачання товарів, виконання робіт або надання послуг мала реальний двосторонній характер.