Особливості розірвання договору на вивезення відходів
Гарантоване ст. 188 Господарського кодексу України (ГКУ) та ст. 651 Цивільного кодексу України (ЦКУ) право на розірвання договору щодо вивезення відходів на практиці залишається швидше «ілюзорним правом», ніж дієвим інструментом.
Загальне розуміння законодавцем зазначених статей вказує на те, що умовою для розірвання договору має слугувати істотне порушення, тобто таке порушення, яке полягає у завданні шкоди, у зв’язку з чим друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.
Під розірванням договору розуміється припинення зобов’язання. У разі недосягнення взаємної згоди щодо умов розірвання договору або заперечення обставин щодо наявності істотної шкоди однією із сторін, сторони розривають договір на підставі рішення суду.
Здебільшого cуди у справах пов’язаних із розірванням договорів своїм головним завданням вбачають у дослідженні того, чого і в якій мірі чи кількості позбавляється перша сторона та за внутрішнім переконанням судді «вимірюють» глибину значимості такого порушення.
У даному контексті пропоную розглянути особливості розірвання договору на вивезення побутових відходів.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг з поводження з побутовими відходами» № 1070 від 10.12.2008 року (далі – Правил) не передбачено умови для розірвання договорів на вивезення відходів.
Пункт 3 Правил вказує на те, що договір про надання послуг укладається між споживачем та виконавцем послуг з вивезення побутових відходів відповідно до Типового договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами.
У свою чергу, абзацом 2 пункту 29 Правил наголошується на двох підставах для розірвання договору:
- взаємна згода;
- істотне порушення.
Суть «істотного порушення» спеціальним законодавством не пояснюється, а тому виникає питання: «Чи можливо розірвати договорів на вивезення побутових відходів на підставі порушення графіку їх вивезення?»
На переконання суддів, порушення графіку вивезення відходів може бути підставою для розірвання договору. Таку можливість розглядають суди у тих випадках, коли порушення графіку вивезення відходів є самостійним порушення, незважаючи на наявність або відсутність інших гріхів виконавця договору.
Водночас у спорах про розірвання договору з виконавцем послуги на вивезення відходів велика увага прикута судів до якості доказової бази.
Вищезазначене твердження чудово ілюструє рішення господарського суду Черкаської області у справі № 925/22/20 від 28.05.2020.
Щодо надання позивачем доказів, які на його думку, доводять факт порушення графіку на вивезення сміття відповідачем, а саме: копії доповідної записки на ім’я голови міста, у якій начальник Управління інспектування території міста вказує на неналежний санітарний стан території біля контейнерів для вивезення сміття, то суд вважає за необхідне зазначити…
Надані позивачем докази не можуть свідчити про порушення відповідачем обов’язку вивезення сміття з визначених у договорі майданчиків та графіку вивезення сміття, який є невід’ємною частиною договору.
Як вбачається з наданих позивачем Актів, вони складені працівниками відділу Управління інспектування міської ради, у яких зафіксовано факт неналежного санітарного стану контейнерного майданчику 24 лютого 2020 року, зокрема, по вулиці прикордонника Лазаренка.
Вказане число припало на понеділок, що відповідає дню, який визначений у Графіку збору та вивезення великогабаритних відходів.
Водночас як вбачається з наданої ксерокопії фотографії до названого Акту, то вона зроблена о 9 годині ранку та не може бути належним доказом того, що у цей день відповідачем не здійснювалося вивезення сміття з цього майданчику, оскільки сміття могло бути вивезено протягом усього цього дня.
Аналогічні факти також зафіксовані у інших актах, тому суд їх оцінює критично та не вважає переконливими.