Якщо не зареєстрував, то на компенсацію і не розраховуй!
Безлюдні села та покинуті хутори – це реальність нашої держави на тлі глобалізованих урбаністичних рухів та соціально-економічного розвитку регіонів. Разом із «привидами» залишаються також покинуті об’єкти житлово-комунального господарства і благоустрою, до яких належать і кладовища.
Вшановуючи пам’ять померлих рідних та близьких, ми намагаємось облаштувати місця поховання сучасними пам’ятниками виконаними на основі кращих зразків художньо-архітектурного оздоблення, які на сьогодні може запропонувати ринок ритуальних послуг.
Проте, бездіяльність та безгосподарність органів місцевого самоврядування у «пустих» селах однаковою мірою впливає на рівень занедбаності цвинтарів. Почастішали випадки падіння сухостоїв на пам’ятні споруди, внаслідок чого користувачам місця поховання, які облаштовані пам’ятниками наносяться непоправні руйнування та шкода.
Самостійно «погосподарювати» на цвинтарі, і тим cамим зробити корисну справу для всіх не вийде з двох причин: технічно видалити сухостої зможуть лише вантажно-підіймальні крани або пожежні підйомники; кладовища належать до переліку об’єктів благоустрою із зеленими насадженнями спеціального призначення, які підлягають інвентаризації та обліку згідно Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 105 від 10.04.2006.
Виникає логічне питання: «То яким може бути рішення, щоб запобігти шкоді і не порушувати закон?»
Як варіант, це може бути реєстрація пам’ятника (у Законі України «Про поховання та похоронну справу» № 1102 – IV від 10.07.2003 вживається словосполучення «намогильна споруда»).
На практиці реєстрація, як один із способів захисту прав, зустрічається вкрай рідко. Про даний механізм мало хто знає, однак у питанні відшкодування збитків з місцевого бюджету викликаного неналежним утриманням кладовищ він поки що є єдиним козирем. До того ж це безкоштовна послуга!
Що собою являє реєстрація пам’ятника?
Це письмове звернення у формі заяви разом з додатками (документами) до виконкому міста або сільської ради, або до спеціалізованого підприємства (балансоутримувача кладовища) із зазначенням прізвища та ім’я померлого, номера свідоцтва про смерть, вказавши дані про ряд і ділянку на кладовищі, зазначивши про наявність або відсутність свідоцтва про поховання, характеристику намогильної споруди (її ціну) і матеріал з якого її виготовлено, дату установлення пам’ятника та відомості про виконавця замовлення.
За судовою практикою реєстрація намогильної споруди дає право на задоволення позовних вимог пов’язаних із відшкодуванням збитків.
Для тих, хто намагався зареєструвати пам’ятник, але їм цього не вдалося зробити через відсутність у виконкомах журналів або книг обліку, то суди беруть дану обставину до уваги лише за умови, що громадяни мають докази такого звернення, а також інші документи, які підтверджують досудове врегулювання спору.
Тому, хто не зареєстрував намогильний пам’ятник, тому не варто розраховувати на компенсацію!