Створення монстра або чергового статиста
В умовах тотального порушення норм, стандартів, правил виконавцями (виробниками) житлово-комунальних послуг, а також порушення прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг, створення вузькоспеціалізованого контролюючого органу в Україні більш як доречне та вкрай необхідне.
У 2019 році у Верховній Раді України зареєстровано законопроект № 2100 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення державного контролю (нагляду) у сфері житлово-комунального господарства», яким планується створити на рівні міністерства Державну житлово-комунальну інспекцію.
В Україні вже були спроби запровадити подібний інспекційний контроль за житлово-комунальним господарством, однак виглядало це не дуже, якщо аналізувати та брати до уваги масштабність та корисність даної урядової установи.
До 2010 року у структурі Держжитлокомунгоспу України діяла «праматір» інспекції зі штатом контролерів у межах граничної чисельності державних службовців для центрального органу. Але це не стало перепоною додатково створити мережу її територіальних органів на рівні областей.
У мережі Інтернет можна знайти інформацію про окремі звіти Державної житлово-комунальної інспекції. Виявляється, що без законодавчого статусу даній інспекції вдавалося проводити перевірки, виносити приписи та вчиняти дії, які спрямовані на притягнення до відповідальності посадових осіб.
Правовий статус інспекції регулювався постановою Кабінету Міністрів України, яка могла у будь - який час легко бути скасованою знову ж таки постановою Кабінету Міністрів України. Це і сталося у 2010 році, коли інспекцію тихенько ліквідували.
І ось, нарешті, у 2019 році про роль інспекції згадали парламентарі. Законопроект № 2100 виокремив сферу діяльності інспекції, запропонувавши у законодавстві норми про адміністративну відповідальність та засади накладення адміністративно-господарських санкцій на суб’єктів господарювання.
Чудово, що є законопроект, але є одне «але»!
У зв’язку із великою кількістю зауважень до проекту Закону № 2100, останнього направили на доопрацювання. Втім, усунувши всі бюрократичні перепони до першого читання та виконавши ряд зауважень, існує великий ризик у тому, що Державна житлово-комунальна інспекція не зможе повноцінно працювати і досягти кінцевої мети задля чого вона була створена.
Запропоновані порушення адміністративної відповідальності – це «вирвані» з контексту уже існуючих порушень, які передбачені чинним законодавством.
Тож, якщо прийняти законопроект № 2100 про інспекцію у тій редакції, яка є зараз, то ймовірно, Державна житлово-комунальна інспекція у майбутній своїй діяльності перетвориться на статиста.
У 2019 році у Верховній Раді України зареєстровано законопроект № 2100 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення державного контролю (нагляду) у сфері житлово-комунального господарства», яким планується створити на рівні міністерства Державну житлово-комунальну інспекцію.
В Україні вже були спроби запровадити подібний інспекційний контроль за житлово-комунальним господарством, однак виглядало це не дуже, якщо аналізувати та брати до уваги масштабність та корисність даної урядової установи.
До 2010 року у структурі Держжитлокомунгоспу України діяла «праматір» інспекції зі штатом контролерів у межах граничної чисельності державних службовців для центрального органу. Але це не стало перепоною додатково створити мережу її територіальних органів на рівні областей.
У мережі Інтернет можна знайти інформацію про окремі звіти Державної житлово-комунальної інспекції. Виявляється, що без законодавчого статусу даній інспекції вдавалося проводити перевірки, виносити приписи та вчиняти дії, які спрямовані на притягнення до відповідальності посадових осіб.
Правовий статус інспекції регулювався постановою Кабінету Міністрів України, яка могла у будь - який час легко бути скасованою знову ж таки постановою Кабінету Міністрів України. Це і сталося у 2010 році, коли інспекцію тихенько ліквідували.
І ось, нарешті, у 2019 році про роль інспекції згадали парламентарі. Законопроект № 2100 виокремив сферу діяльності інспекції, запропонувавши у законодавстві норми про адміністративну відповідальність та засади накладення адміністративно-господарських санкцій на суб’єктів господарювання.
Чудово, що є законопроект, але є одне «але»!
У зв’язку із великою кількістю зауважень до проекту Закону № 2100, останнього направили на доопрацювання. Втім, усунувши всі бюрократичні перепони до першого читання та виконавши ряд зауважень, існує великий ризик у тому, що Державна житлово-комунальна інспекція не зможе повноцінно працювати і досягти кінцевої мети задля чого вона була створена.
- Законопроект № 2100 не передбачає повну «ревізію» діючих законодавчих нормативних актів, де центральні органи мають відомчі повноваження, які задекларовані у законах (йдеться про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та Міністерства розвитку громад і територій (у минулому – Мінрегіонбуд).
- Законопроект № 2100 позбавлений норм про перерозподіл повноважень на рівні підконтрольних міністерствам служб, які опікуються питанням тарифорегулювання, ціноутворення.
- Законопроект № 2100 по строкам встановлює малий проміжок часу для підготовки Кабінетом Міністрів України всієї необхідної бази для функціонування інспекції (затвердити всі порядки, які визначені проектом закону, тощо);
- Порядок притягнення до адміністративної відповідальності має відмінний характер від загального порядку притягнення до адмінвідповідальності порушника (строк для складення протоколу про порушення, методологія оскаржень рішень інспекції до Міністерства тощо).
Запропоновані порушення адміністративної відповідальності – це «вирвані» з контексту уже існуючих порушень, які передбачені чинним законодавством.
Тож, якщо прийняти законопроект № 2100 про інспекцію у тій редакції, яка є зараз, то ймовірно, Державна житлово-комунальна інспекція у майбутній своїй діяльності перетвориться на статиста.